1. В основу змісту і процесу трудового навчання закладено практичне завдання технологічного, операційного чи побутового характеру, які допомагають реалізувати конкретні очікувані результати, що передбачені змістом державного стандарту. У цих результатах закладено ядро знань, які мають засвоїти учні. Це означає, що засвоєння знань відбувається виключно в інтерактивній, пізнавальній, трудовій чи предметно-перетворювальній

   
   діяльності. Тому, з точки зору методики, формування в учнів здатності діяти, має випереджати процес накопичення ними будь-яких знань.

Перелік знань у змісті державного стандарту або освітньої програми окремо не виноситься, оскільки через практичну діяльність реалізується індивідуальність особистості учня, так само і здобуті знання для різних учнів можуть мати різний об’єм або рівень складності.

2. Практичне завдання, навколо якого структурується навчальний процес трудового навчання молодших школярів, має бути значимим для особистості учня і, водночас, актуальним для формування ключових компетентностей, що відображені у змісті державного стандарту. Для розв’язання цього завдання учителю необхідно планувати навчальний процес не лише на конкретні очікувані результати але й враховувати контекст, у якому перебуває учень, націлювати зміст навчальної роботи на його інтереси характерні для цього вікового періоду, життєві виклики та практичні завдання пов’язані з його власним побутом тощо.

3. Ключові компетентності відіграють роль інтегруючого чиннику для змісту галузі технологічної освіти, і можуть бути успішно сформованими саме через зміст практичної роботи та усі інші види навчальної діяльності учня, що пов’язані з цією роботою – засвоєння знань, формування умінь і навичок, набуття досвіду з елементами дослідництва, а в подальшому й розгортання їх у дослідницьку, пошукову чи проектно-технологічну діяльність в основній школі.

4. Новий стандарт початкової освіти націлений на навчальний результат, тому має більш широке використання серед учителів. У них з’являється свобода у доборі і конструюванні як змісту так і методів та технологій навчання для досягнення результатів прописаних у стандарті. Попередній стандарт (2011 року) був націлений на формування знань, тому для учителя важливою була навчальна програма або зміст шкільного підручника. Новий стандарт адресований саме учителю і дозволяє йому конструювати індивідуальну освітню траєкторію для учнів, тому його реалізація – це відповідальність учителя.

5. Останнє, але не менш важливе. Запровадження компетентнісно орієнтованого навчання у змісті стандарту та відповідних освітніх програмах, коли на перше місце виноситься навчально-трудова діяльність особистості школяра, а не перелік технічних знань і вмінь, якими повинні оволодіти всі без винятку учні, потребує перегляду й назви предмету «Трудове навчання». Серед оновлених назв найбільш доречними можуть бути: «Технології та дизайн», «Технології» тощо. Це обумовлено тим, що діяльнісний або компетентнісний підхід у трудовому навчанні ставить перед методикою навчання технологій, як галуззю педагогіки нові завдання, які стосуються цілей і мети освітнього процесу, формування не лише трудових умінь але й здатності застосовувати знання у конкретній практичні ситуації, яка є актуальною для учня, а не для виконання змісту навчальної програми. Ключовим поняттям для компетентнісного навчання є «здатність учня…». Для трудового навчання важливим є не лише здатність застосовувати знання але й здатність застосовувати технології, і серед них чільне місце посідає проектна технологія. Якщо проектування аналізувати з точки зору його змістового наповнення, то серед провідних видів діяльності, як знакових систем, можна відзначити «дизайн», «дослідження», «технології виготовлення виробу» тощо. Очевидно, це питання потребує ще докладного аналізу. Однак уже сьогодні спираючись на досвід трудового навчання учнів з позицій прилучення їх до проектно-технологічної діяльності, варто відмовитись від застарілої назви предмету, як для початкової так і основної школи.